1. Орфографічний словник української мови

вилиця

ви́лиця

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилиця — -і, ж. 1》 Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. 2》 Частина молотильного ціпа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вилиця — ВИ́ЛИЦЯ, і, ж. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. Забинтована вилиця нила, все тіло було, немов потовчене (В. Винниченко); На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (О. Словник української мови у 20 томах
  3. вилиця — ВИ́ЛИЦЯ, і, ж. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. Герасим помітно схуд і постарів: глибоко запали очі, загострилися вилиці, на чолі збільшилося зморщок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 428); На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (Донч., І, 1956, 69). Словник української мови в 11 томах