1. Орфографічний словник української мови

вилучити

ви́лучити

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилучити — див. вилучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вилучити — ВИ́ЛУЧИТИ див. вилуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. вилучити — ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть.. Словник синонімів української мови
  4. вилучити — ВИ́ЛУЧИТИ див. вилуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. вилучити — Ви́лучити см. вилучати. Словник української мови Грінченка