вилучити

ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть.. Корови да бики ревуть, Телят дівчата розлучають (Укр. поети-романтики..).

ВИПРОМІ́НЮВАТИ (виділяти променями теплоту, електромагнітну та іншу енергію), СИ́ПАТИ, ПРОЛИВА́ТИ рідше, ВИЛУЧА́ТИ рідко. — Док.: ви́променити, проли́ти, пролля́ти, ви́лучити. Більш нагріте тіло випромінює жовте світло (з підручника); Зверху сонце так і сипле промінням у темну гущавину (Марко Вовчок); Трава.. навіть ополудні, коли шаленіюче сонце проливає найбільше тепла, вона все ж зберігає свою незайману свіжість (А. Дімаров); А купці вже несли на руках і поклали перед самим престолом імператора .. прикрашені емалями й камінням, що вилучали проміння, меч, шолом, золотий щит (С. Скляренко).

ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, зага́рбати розм. ви́лучити, реквізува́ти, ви́дерти, ви́драти, ви́рвати, ви́хопити, ви́хватити. Я відібрав у хлопців три гранати (Ю. Яновський); (Нефіса:) Тепер же Меценат не забирає ніяких наших скарбів силоміць (Леся Українка); Чи принесе Галя від тітки яку іграшку — Василь зараз відніме (Панас Мирний); (Гаркуша:) Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); — Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільну й холодну зброю вилучити (О. Гончар); — Прошу. Сідайте. А цю штучку, — Гальванеску сердито потрусив біноклем, — я змушений реквізувати (Ю. Смолич); Видирали (пани) Коваленкові карту (голосування), пхали другу,.. але Коваленко не подався (Лесь Мартович); Маруся кинулась виривати своє відро з її рук (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилучити — ви́лучити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вилучити — див. вилучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилучити — ВИ́ЛУЧИТИ див. вилуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вилучити — ВИ́ЛУЧИТИ див. вилуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. вилучити — Ви́лучити см. вилучати. Словник української мови Грінченка