вихляння
вихля́ння
іменник середнього роду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вихляння — -я, с., розм. Дія за знач. вихляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихляння — ВИХЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вихля́ти і вихля́тися. Прихід Володі він [собака] зустрічав тепер веселим вихлянням хвоста (О. Донченко); Сірко, не знати чого, враз озлився на свою поведенцію, на оце дратівливе вихляння зеленими потертими сап'янцями перед його носом (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- вихляння — ВИХЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вихля́ти. Прихід Володі він [собака] зустрічав тепер веселим вихлянням хвоста (Донч., III, 1956, 327). Словник української мови в 11 томах