ворогуючий
ворогу́ючий
дієприкметник
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворогуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до ворогувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворогуючий — ВОРОГУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ворогува́ти. Жив Іполит Мар'янович, неначе заєць, що потрапив на межу поміж двома ворогуючими таборами (Є. Словник української мови у 20 томах
- ворогуючий — ВОРОГУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ворогува́ти. Нурла і юзбаш стояли на чолі ворогуючих партій (Коцюб., І, 1955, 394); Сьогодні Григорій Іванович прийшов до ворогуючих напарників з твердою надією помирити їх (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 60). Словник української мови в 11 томах