1. Орфографічний словник української мови

вуркотіння

вуркоті́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуркотіння — -я, с. Дія за знач. вуркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вуркотіння — ВУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (П. Панч); В суміжному дворі вуркотіли узбецькі голуби. Це вуркотіння завжди наганяло на Олександра Івановича незрозумілу тугу (Б. Антоненко-Давидович). Словник української мови у 20 томах
  3. вуркотіння — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
  4. вуркотіння — ВУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (Панч, Іду, 1946, 35); В суміжному дворі вуркотіли узбецькі голуби. Це вуркотіння завжди наганяло на Олександра Івановича незрозумілу тугу (А.-Дав., За ширмою, 1963, 56). Словник української мови в 11 томах