вуркотіння
ВУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (Панч, Іду, 1946, 35);
В суміжному дворі вуркотіли узбецькі голуби. Це вуркотіння завжди наганяло на Олександра Івановича незрозумілу тугу (А.-Дав., За ширмою, 1963, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуркотіння — вуркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вуркотіння — -я, с. Дія за знач. вуркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуркотіння — ВУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (П. Панч); В суміжному дворі вуркотіли узбецькі голуби. Це вуркотіння завжди наганяло на Олександра Івановича незрозумілу тугу (Б. Антоненко-Давидович). Словник української мови у 20 томах
- вуркотіння — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови