відвал

відва́л 1

іменник чоловічого роду

деталь грейдера тощо

відва́л 2

іменник чоловічого роду

дія

відва́л 3

іменник чоловічого роду

насип

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвал — Отвал — spoil bank, spoil — *Kippe, Abbruch, Gebirgsabbruch, Abraumkippe, Halde — насип, що утворюється внаслідок укладання на місцевості відходів збагачення або пустої породи. В залежності від способу укладання розрізняють такі... Гірничий енциклопедичний словник
  2. відвал — ч. 1》 род. -у. Дія за знач. відвалити 1) і відвалитися 1). Відвал пустої породи. 2》 род. -а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт. 3》 род. -у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями тощо. || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відвал — (плуга) полиця Словник чужослів Павло Штепа
  4. відвал — ВІДВА́Л, ч. 1. род. у. Дія за знач. відвали́ти 1 і відвали́тися 1. Гейзо .. відтяв Ратиборові голову з відвалом (І. Білик); Відвал землі плугом. 2. род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт. Словник української мови у 20 томах
  5. відвал — Насип порожньої породи або промислових відходів, напр., шлаку, біля шахти, металургійного комбінату чи ін. промислового підприємства. Універсальний словник-енциклопедія
  6. відвал — ВІДВА́Л, ч. 1. род. у. Дія за знач. відвали́ти 1 і відвали́тися 1. Відвал пустої породи. 2. род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає грунт. Словник української мови в 11 томах
  7. відвал — Відвал, -лу м. Отчаливаніе. Мнж. 180. Словник української мови Грінченка