відділити
відділи́ти
дієслово доконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відділити — див. відділяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відділити — ВІДДІЛИ́ТИ див. відділя́ти. Словник української мови у 20 томах
- відділити — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. Словник синонімів української мови
- відділити — ВІДДІЛИ́ТИ див. відділя́ти. Словник української мови в 11 томах
- відділити — Відділити, -ся см. відділяти, -ся. Словник української мови Грінченка