1. Словник української мови Грінченка

відділити

Відділити, -ся

см. відділяти, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відділити — відділи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відділити — див. відділяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відділити — ВІДДІЛИ́ТИ див. відділя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відділити — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. Словник синонімів української мови
  5. відділити — ВІДДІЛИ́ТИ див. відділя́ти. Словник української мови в 11 томах