відрубник
відрубни́к
іменник чоловічого роду, істота
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відрубник — -а, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відрубник — ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, який вийшов із громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, селяни вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції... Словник української мови у 20 томах
- відрубник — див. одинокий Словник синонімів Вусика
- відрубник — ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, що вийшов з громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, вони [селяни] вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції... Словник української мови в 11 томах