1. Словник української мови у 20 томах

відрубник

ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст.

Селянин, який вийшов із громади й був наділений відрубом (у 3 знач.).

Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, селяни вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції, не допустили їх проводити нарізування земель відрубникам (з наук. літ.);

У 20–30-ті роки XX ст. Роменщина була округою з великою кількістю столипінських хуторян-одрубників (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрубник — відрубни́к іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. відрубник — -а, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрубник — див. одинокий Словник синонімів Вусика
  4. відрубник — ВІДРУБНИ́К, а́, ч., іст. Селянин, що вийшов з громади й був наділений відрубом (у 3 знач.). Не підкоряючись розпорядженням землевпорядної комісії, вони [селяни] вчинили активний опір сільським урядовцям і загонові поліції... Словник української мови в 11 томах