відрубний

ВІДРУБНИ́Й, а́, е́, іст.

Стос. до відрубу (у 3 знач.).

Закон від 14 червня 1910 р. давав право на перехід усієї сільської громади і селища з подвірним землеволодінням до відрубних ділянок за згодою простої більшості сільського сходу (з наук. літ.).

ВІДРУ́БНИЙ, а, е.

1. Який розташований окремо або відокремлений від чого-небудь.

Хуторець мій одрубний (Ганна Барвінок);

Люди живуть на відрубних берегових горах. Щоб сіяти збіжжя, палять ліс (В. Домонтович);

Вирішення українського питання бачилося шляхом поділу коронного краю Галичини на відрубні українську та польську частини і відбудови староукраїнського Галицько-Волинського королівства (із журн.).

2. Відокремлений, особливий, самостійний.

При кінці XVI віку унія з Польщею, зразу політична, а далі й обрядова, силою натуральної реакції кинула між українців сильний фермент і збудила перші проблиски національного почуття, першу свідомість національних інтересів, відрубних від інтересів польських (І. Франко);

Повнозначна творчість індивідуально відрубна і разом з тим посилена знанням і використанням традиції (М. Рильський).

3. Уривчастий (про мову, слова).

У хаті стало тихо-тихо, тільки .. чутно було скрип пера або одрубні вимови Пороха (Панас Мирний);

Яку б можна зробити примітку Про коротке, одрубне “прощайте” (В. Еллан-Блакитний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрубний — відру́бний прикметник окремий, ізольований, уривчастий відрубни́й прикметник який відрубується Орфографічний словник української мови
  2. відрубний — Відру́бний. Окремий. Руска народність не є нічиєю причепою, а сама для себе відрубна і самостійна (Б., 1895, 11, 2) // пол. odrębny — окремий, особливий. Українська літературна мова на Буковині
  3. відрубний — I відрубн`ий-а, -е. 1》 Стос. до відрубу (у 2 знач.). 2》 іст. Прикм. до відруб 3). II відр`убний-а, -е. 1》 Який перебуває, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. 2》 Уривчастий (про мову, слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відрубний — відру́бний окремий, осібний (ст): Поодинокі оборонці мали приготовити відрубні ділянки, приміром, шкільництво, університетську справу, колонізацію і т.д. (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. відрубний — див. одинокий Словник синонімів Вусика
  6. відрубний — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Словник синонімів української мови
  7. відрубний — Відру́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відрубний — ВІДРУ́БНИЙ, а, е. 1. Який перебував, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. Хуторець мій одрубний (Барв., Опов.., 1902, 307). 2. Уривчастий (про мову, слова). У хаті стало тихо-тихо, тільки.. Словник української мови в 11 томах
  9. відрубний — Відрубний, -а, -е 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех. Словник української мови Грінченка