відрубний

Значення в інших словниках

1. відрубний — відру́бний прикметник окремий, ізольований, уривчастий відрубни́й прикметник який відрубується Орфографічний словник української мови
2. відрубний — Відру́бний. Окремий. Руска народність не є нічиєю причепою, а сама для себе відрубна і самостійна (Б., 1895, 11, 2) // пол. odrębny — окремий, особливий. Українська літературна мова на Буковині
3. відрубний — I відрубн`ий-а, -е. 1》 Стос. до відрубу (у 2 знач.). 2》 іст. Прикм. до відруб 3). II відр`убний-а, -е. 1》 Який перебуває, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. 2》 Уривчастий (про мову, слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відрубний — ВІДРУБНИ́Й, а́, е́, іст. Стос. до відрубу (у 3 знач.). Закон від 14 червня 1910 р. давав право на перехід усієї сільської громади і селища з подвірним землеволодінням до відрубних ділянок за згодою простої більшості сільського сходу (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
5. відрубний — відру́бний окремий, осібний (ст): Поодинокі оборонці мали приготовити відрубні ділянки, приміром, шкільництво, університетську справу, колонізацію і т.д. (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. відрубний — див. одинокий Словник синонімів Вусика
7. відрубний — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Словник синонімів української мови
8. відрубний — ВІДРУ́БНИЙ, а, е. 1. Який перебував, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. Хуторець мій одрубний (Барв., Опов.., 1902, 307). 2. Уривчастий (про мову, слова). У хаті стало тихо-тихо, тільки.. Словник української мови в 11 томах
9. відрубний — Відрубний, -а, -е 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех. Словник української мови Грінченка