1. Словник синонімів української мови

відрубний

ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Люди (раннього давньокам'яного віку) бродили невеликими відокремленими групами (з підручника); Полк мав просуватися вперед окремими загонами й дрібними групами (О. Гончар); З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця (з журналу); Стихійні, розрізнені виступи селян не могли досягти своєї мети (з науково-популярної літератури); Шафи для роздільного зберігання сировини.

ОКРЕ́МИЙ (який міститься окремо від інших; відділений чим-небудь від інших), ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше, ОПРІ́ЧНИЙ заст., ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Тулуб); Забезпечити кожну сім'ю ізольованою квартирою (з газети); Він не має осібного робочого кабінету (Олена Пчілка); Мені чогось здавалось, що з опрічної кімнати от-от незабаром одчиняться двері (І. Нечуй-Левицький); Сиділа сім'я в одній окромній світлиці (І. Нечуй-Левицький).

УРИ́ВЧАСТИЙ (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний); УРИ́ВИСТИЙ, УРИ́ВАНИЙ, УРИ́ВКОВИЙ, ЗРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАТИЙ, ПЕРЕБИ́ВЧАСТИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, РВА́НИЙ, РУ́БАНИЙ, ДИСКРЕ́ТНИЙ, ФРАГМЕНТА́РНИЙ (складений з окремих частин). Розповідь його була уривчаста. Раз по раз він замовкав і, завмерши, дивився в простір (М. Трублаїні); Вона (Катя) витисла лише кілька уривистих плутаних фраз (І. Волошин); Горло йому стиснула спазма, і він продовжував уриваним голосом: — Я... я... просто вбив би себе зараз за те, що не послухав вас тоді (І. Багмут); — Заспокойтесь, Надійко... Заспокойтесь, благаю вас, — зривистим голосом промовив Лебідь (Я. Баш); Промови не чути. Вона відривчастими шматками падає в натовп і запалює його (І. Кириленко); У хаті стало тихо-тихо, тільки.. чутно було скрип пера або одрубні вимови Пороха (Панас Мирний); Промова його лилась, як важке розтоплене залізо, не роблена, не книжна, а рвана, жвава й уривчаста (І. Нечуй-Левицький); Костецький продовжував говорити різко, короткими рубаними фразами (Л. Первомайський); Дискретний сюжет.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрубний — відру́бний прикметник окремий, ізольований, уривчастий відрубни́й прикметник який відрубується Орфографічний словник української мови
  2. відрубний — Відру́бний. Окремий. Руска народність не є нічиєю причепою, а сама для себе відрубна і самостійна (Б., 1895, 11, 2) // пол. odrębny — окремий, особливий. Українська літературна мова на Буковині
  3. відрубний — I відрубн`ий-а, -е. 1》 Стос. до відрубу (у 2 знач.). 2》 іст. Прикм. до відруб 3). II відр`убний-а, -е. 1》 Який перебуває, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. 2》 Уривчастий (про мову, слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відрубний — ВІДРУБНИ́Й, а́, е́, іст. Стос. до відрубу (у 3 знач.). Закон від 14 червня 1910 р. давав право на перехід усієї сільської громади і селища з подвірним землеволодінням до відрубних ділянок за згодою простої більшості сільського сходу (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. відрубний — відру́бний окремий, осібний (ст): Поодинокі оборонці мали приготовити відрубні ділянки, приміром, шкільництво, університетську справу, колонізацію і т.д. (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. відрубний — див. одинокий Словник синонімів Вусика
  7. відрубний — Відру́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відрубний — ВІДРУ́БНИЙ, а, е. 1. Який перебував, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. Хуторець мій одрубний (Барв., Опов.., 1902, 307). 2. Уривчастий (про мову, слова). У хаті стало тихо-тихо, тільки.. Словник української мови в 11 томах
  9. відрубний — Відрубний, -а, -е 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех. Словник української мови Грінченка