1. Орфографічний словник української мови

відстрілювати

відстрі́лювати 1

дієслово недоконаного виду

відбивати частину від цілого

відстрі́лювати 2

дієслово недоконаного виду

полюючи, убивати якусь кількість

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстрілювати — I -юю, -юєш, недок., відстрелити і відстрілити, -лю, -лиш, док., перех. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. II -юю, -юєш, недок., відстріляти, -яю, -яєш, док. 1》 перех. Полюючи, забивати певну кількість дичини. 2》 тільки док., неперех. Те саме, що відстрілятися II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відстрілювати — ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. Ми з батьком гатили над усі сподівання влучно, раз за разом відстрілюючи від дерева всохлі гілки (Ю. Андрухович). Словник української мови у 20 томах
  3. відстрілювати — ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. Він корки панночкам одстрілював з пістоля Од черевиків (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144). Словник української мови в 11 томах