відстрілювати

ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що.

1. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого.

Ми з батьком гатили над усі сподівання влучно, раз за разом відстрілюючи від дерева всохлі гілки (Ю. Андрухович).

2. Різко відокремлювати щось за допомогою спеціального пристрою.

Вибух змусив усі інші двигуни першого ступеня припинити роботу й як наслідок відстрілити блок корисного навантаження, піднявши капсулу на безпечну висоту (з наук.-попул. літ.);

Ракета мала піднятися на висоту 30 км, відстрілити капсулу та спуститися на парашуті в Балтійське море (з газ.).

ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВІДСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. кого. Полюючи, забивати певну кількість дичини.

Цілий рік льодами Арктики бродить білий ведмідь – найбільший хижак тваринного світу, якому загрожують не тільки мисливці (щорічно відстрілюють у Канаді 665, Алясці – 100, Гренландії – 115 особин), а й глобальне потепління (з навч. літ.);

Київські мисливці відстріляли багато лисиць, зайців (з газ.);

// Розстрілюючи, знищувати у значній кількості.

Ці самі “рокфеллери” і “форди”, відстрілюючи й не тільки в переносному розумінні один одного “на зорі” капіталізму, заволодівали капіталами конкурентів (з публіц. літ.);

Головною ціллю, звісно, були поштові голуби, проте арбалетники для зайвої певності відстрілювали всіх птахів без розбору, навіть ні в чому не винних ворон (із журн.);

* Образно. Василеву поезію нівечили й ретельно прополювали, замовчували, забороняли, вилучали окремі слова, рядки, строфи, відстрілювали цілі вірші (із журн.).

2. тільки док., розм. Те саме, що відстріля́тися.

Курсант відстріляв і доповів командиру.

3. що, спец. Випускати кулі чи снаряди в якійсь кількості.

– Ти розумієш, я сам відстріляв шість стрічок! Шість стрічок – ти розумієш! (із журн.).