1. Орфографічний словник української мови

відчаюга

відчаю́га

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчаюга — -и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, рідко ВІДЧАЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки; відчаяка. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає – одно слово, одчаюга (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. відчаюга — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  4. відчаюга — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм. Словник синонімів української мови
  5. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає — одно слово, одчаюга (Хотк. Словник української мови в 11 томах