відчаюга

Значення в інших словниках

1. відчаюга — відчаю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. відчаюга — -и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, рідко ВІДЧАЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки; відчаяка. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає – одно слово, одчаюга (Г. Словник української мови у 20 томах
4. відчаюга — СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́К рідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГА розм., ВІДЧАЯ́КА розм., УРВИ́ГОЛОВА розм., ШИБА́ЙГОЛОВА розм., ЗІРВИ́ГОЛОВА розм. рідше, ПАЛИ́ВОДА розм., ПАЛИ́СВІТ розм. Словник синонімів української мови
5. відчаюга — ВІДЧАЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Смілива, хоробра людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки. І нічого він не боїться, ніякого страху не знає — одно слово, одчаюга (Хотк. Словник української мови в 11 томах