віровчення

віровче́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віровчення — [в’іроўчен':а] -н':а, р. мн. -ен' Орфоепічний словник української мови
  2. віровчення — -я, с., заст. Виклад основних положень якоїсь релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віровчення — ВІРОВЧЕ́ННЯ, я, с. Основні положення певної релігії. Я вважаю себе християнином, але, на мою думку, не гріх цікавитись іншими віровченнями (М. Руденко); Якесь нове віровчення, не таке, як на інших островах. Зла релігія (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. віровчення — ВІ́РА (визнання існування Бога; те або інше релігійне вчення); ВІРОСПОВІДА́ННЯ, РЕЛІ́ГІЯ, ВІ́РУВАННЯ, ВІРОВИЗНА́ННЯ рідше; ВІРОВЧЕ́ННЯ (основні положення якоїсь релігії). Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову (Т. Словник синонімів української мови
  5. віровчення — ВІРОВЧЕ́ННЯ, я, с., заст. Виклад основних положень якоїсь релігії. Широке коло питань порушили автори ряду статей, де йдеться про походження та соціальну суть різних релігійних віровчень (Наука.., 5, 1958, 59). Словник української мови в 11 томах