вітчим

Значення в інших словниках

1. вітчим — -а, ч. Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього одруження; нерідний батько. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вітчим — ВІТЧИ́М, а, ч. Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього шлюбу; нерідний батько. Вітчими йшли, тесті-скуп'яги, Зяті і свояки-мотяги (І. Словник української мови у 20 томах
3. вітчим — Ві́тчи́м, -ма; -чи́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вітчим — ВІТЧИ́М, а, ч. Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього одруження; нерідний батько. Вітчими йшли, тесті-скуп’яги, Зяті і свояки-мотяги (Котл., І, 1952, 128); Він бачив, що Любочка добре ставиться, може, навіть любить свого вітчима (Собко, Справа.., 1959, 157). Словник української мови в 11 томах
5. вітчим — Вітчим, -ма м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2. Словник української мови Грінченка