1. Орфографічний словник української мови

гавкун

гавку́н 1

іменник чоловічого роду, істота

про собаку

розм.

гавку́н 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину

розм., зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гавкун — -а, ч., розм. 1》 Собака. 2》 перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гавкун — ГАВКУ́Н, а́, ч., розм. 1. Гавкітливий собака. Вп'явсь [ветеринар] очима в гавкуна. Ближче підступає. Пес як цапне – мить одна! – І поли немає (С. Олійник); І ось раптом Швейка оточили чотири гавкуни. Словник української мови у 20 томах
  3. гавкун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  4. гавкун — СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Словник синонімів української мови
  5. гавкун — ГАВКУ́Н, а́, ч., розм. 1. Собака. Вп’явсь [ветеринар] очима в гавкуна. Ближче підступає. Пес як цапне — мить одна! — 1 поли немає (С. Ол., Вибр., 1859, 259). 2. перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Панський гавкун [Нестір] дарунками приманив дівчину (Горд., II, 1959, 50). Словник української мови в 11 томах
  6. гавкун — Гавкун, -на м. Лающее животное. К. Дз. 57. Словник української мови Грінченка