гавкун
ГАВКУ́Н, а́, ч., розм.
1. Гавкітливий собака.
Вп'явсь [ветеринар] очима в гавкуна. Ближче підступає. Пес як цапне – мить одна! – І поли немає (С. Олійник);
І ось раптом Швейка оточили чотири гавкуни. Вони радісно кидались на нього, задерши догори хвости (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Раптом загавкотів Мареків собака, і Олег присунувся ближче до паркану. Втім чому розривався той гавкун – так і не з'ясував (із журн.).
2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка.
Панський гавкун [Нестір] дарунками приманив дівчину (К. Гордієнко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гавкун — гавку́н 1 іменник чоловічого роду, істота про собаку розм. гавку́н 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм., зневажл. Орфографічний словник української мови
- гавкун — -а, ч., розм. 1》 Собака. 2》 перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гавкун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- гавкун — СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Словник синонімів української мови
- гавкун — ГАВКУ́Н, а́, ч., розм. 1. Собака. Вп’явсь [ветеринар] очима в гавкуна. Ближче підступає. Пес як цапне — мить одна! — 1 поли немає (С. Ол., Вибр., 1859, 259). 2. перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Панський гавкун [Нестір] дарунками приманив дівчину (Горд., II, 1959, 50). Словник української мови в 11 томах
- гавкун — Гавкун, -на м. Лающее животное. К. Дз. 57. Словник української мови Грінченка