1. Орфографічний словник української мови

гасильник

гаси́льник 1

іменник чоловічого роду

пристосування для гасіння полум'я

арх.

гаси́льник 2

іменник чоловічого роду, істота

гаситель

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гасильник — -а, ч., заст. 1》 Пристосування для гасіння вогню (свічок, світильників і т. ін.). 2》 перен., розм. Те саме, що гаситель 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гасильник — ГАСИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій для гасіння полум'я (свічок, світильників і т. ін.). Пам'ятаєш, як у Діккенса дух Різдва часом сам себе гасильником накривав (Леся Українка); * Образно. * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. гасильник — ГАСИ́ТЕЛЬ заст. (пристрій для гасіння свічок, світильників і т. ін.), ГАСИ́ЛЬНИК заст., ГАСИ́ЛО заст., ГАСНИ́К заст. Паламар.. час від часу позирав на нього якось чудно із-за бокових вівтарних дверець, помахуючи в руці лісковим гасильником (І. Франко). Словник синонімів української мови
  4. гасильник — ГАСИ́ЛЬНИК, а, ч., заст. 1. Пристосування для гасіння вогню (свічок, світильників і т. ін.). Пам’ятаєш, як у Діккенса дух різдва часом сам себе гасильником накривав (Л. Укр., V, 1956, 112); *У порівн. Словник української мови в 11 томах