1. Орфографічний словник української мови

гаснучий

га́снучий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаснучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гаснути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гаснучий — ГА́СНУЧИЙ, а, е. Який гасне, зменшується, зникає. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (І. Нечуй-Левицький); Чадом гаснучої свічки протяглась перед Ярославом згадка про прокляття Перунове (Н. Словник української мови у 20 томах
  3. гаснучий — ГА́СНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до га́снути. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (Н.-Лев., III, 1956, 221); Це були вже не слова, а останні почуття в його гаснучій душі (Довж., І, 1958, 494); // У знач. Словник української мови в 11 томах