1. Словник української мови в 11 томах

гаснучий

ГА́СНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до га́снути.

Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (Н.-Лев., III, 1956, 221);

Це були вже не слова, а останні почуття в його гаснучій душі (Довж., І, 1958, 494);

// У знач. прикм.

Часто при певних категоріях дослідів ми навмисне застосовуємо повторення гаснучих гальм, щоб зробити їх цілком байдужими (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаснучий — га́снучий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гаснучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гаснути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаснучий — ГА́СНУЧИЙ, а, е. Який гасне, зменшується, зникає. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (І. Нечуй-Левицький); Чадом гаснучої свічки протяглась перед Ярославом згадка про прокляття Перунове (Н. Словник української мови у 20 томах