гаснути
ГА́СНУТИ, не, недок.
1. Переставати горіти, світити.
Тліла іскра. Тліла, дожидала На розпутті широкому, Та й гаснути стала (Шевч., І, 1951, 262);
В оселі, мов сам по собі, гасне каганчик (Стельмах, Хліб.., 1959, 146);
*Образно. Тільки очі його дивляться на мене, як і дивились. Дивляться, не гаснуть (Ю. Янов., І, 1954,19).
2. перен. Втрачати сили, здоров’я; вмирати (про людину).
Середній брат, — мовляв я, — гас; Він умирав, він кидав нас, Могучим серцем потухав (Граб., І, 1959, 403);
Більшість дітей перемерла в дорозі, гаснучи на руках у пересохлих, змучених спрагою матерів (Гончар, Таврія, 1952, 198).
3. перен. Втрачати силу вияву; зменшуватися, зникати (про почуття, мрії).
Ні, жаль мені, що й сей порив погасне. Як гасне все в душі невільничій у нас (Л. Укр., І, 1951, 113);
Любов моя смішна — я добре й сам це знаю, Але — не гасне все вона (Рильський, І, 1960, 97);
*Образно. [Кречет:] Не знаєш ти про мої безсонні ночі. Коли вогонь шукання гасне… холоне серце від утоми… (Корн., І, 1955, 127);
// Затихати (про звуки).
Мелодія гасне, як свічка (Н.-Лев., III, 1956, 314);
Тужили молоді голоси і тихо десь за хатою гасли (Головко, І, 1957, 116);
// Тьмяніти (про барви).
Цвіт їх [номерків] помалу гас, крився темнотою (Мирний, І, 1954, 337);
Тіні в саду розпливалися, гаснули кольори на листочках (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 56).
Значення в інших словниках
- гаснути — (переставати світитися, горіти) згасати, тухнути, затухати, (поступово) пригасати, притухати, (кінчаючись) догоряти. Словник синонімів Полюги
- гаснути — га́снути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гаснути — Згасати, загасати, вигасати; (- людей) марніти; (- мрії) зникати, (- звук) затихати; (- барви) тьмяніти; п-к ГАСНУЧИЙ загасущий, майже згаслий, щораз тьмяніший <�марніший, глухіший>, покинутий згасати, приречений згаснути. Словник синонімів Караванського
- гаснути — [гаснутие] -ну, -неиш; мин. гас, гасла і -нуў, -нула; нак. -сние, -с(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
- гаснути — -не, недок. 1》 Переставати горіти, світити. 2》 перен. Втрачати сили, здоров'я; вмирати (про людину). 3》 перен. Втрачати силу вияву; зменшуватися, зникати (про почуття, мрії). || Тьмяніти (про барви). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гаснути — ГА́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. гас, ла, ло і га́снув, нула, ло; недок. 1. Переставати горіти, світити. Тліла іскра, Тліла, дожидала На розпутті широкому, Та й гаснути стала (Т. Шевченко); В оселі, мов сам по собі, гасне каганчик (М. Стельмах); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- гаснути — I згасати, погасати, потухати, пригасати, притухати, тухнути, угасати II див. зникати Словник синонімів Вусика
- гаснути — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
- гаснути — Га́снути, -ну, -неш, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гаснути — I. Гаснути, -ну, -неш гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сияє і тихо гасне.... День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224. Словник української мови Грінченка