глумильник
глуми́льник
іменник чоловічого роду, істота
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глумильник — -а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться з когось або чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глумильник — ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що глумли́вець. – А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? – реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- глумильник — див. насмішкуватий Словник синонімів Вусика
- глумильник — ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться. — А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? — реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Мирний, IV, 1955, 246). Словник української мови в 11 томах