глумильник
ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко.
Те саме, що глумли́вець.
– А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? – реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глумильник — глуми́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- глумильник — -а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться з когось або чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глумильник — див. насмішкуватий Словник синонімів Вусика
- глумильник — ГЛУМИ́ЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто глумиться. — А що, не я вам казав, що треба розуму та ще й розуму? — реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Мирний, IV, 1955, 246). Словник української мови в 11 томах