говіння

гові́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говіння — Приготування до прийняття Таїнства Євхаристії, яке передбачає піст, сповідь, щоденне відвідування богослужінь Словник церковно-обрядової термінології
  2. говіння — -я, с., церк. Дія за знач. говіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. говіння — ГОВІ́ННЯ, я, с., рел.-церк. Дія за знач. гові́ти. Мати сказали, щоб я верталась до свекрухи, перепросила її й попрощалась з нею перед говінням (І. Словник української мови у 20 томах
  4. говіння — ГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Дія за знач. гові́ти. А по говінню від челяді одмахується [дід], гей від мух (Черемш., Тв., 1960, 196); У церкві він бував у великий піст на говіння, щоб принести інспекторові гімназії довідку про сповідь та святе причастя (Смолич, Мир.., 1958, 32). Словник української мови в 11 томах
  5. говіння — Говіння, -ня с. 1) Говѣніе. З дурного говіння не буде спасіння. Ном. № 133. 2) Постъ. Шух. І. 41; Гн. II. 175. Звоювали Путилову в велике говінє. ЕЗ. V. 144. Словник української мови Грінченка