гребець

гребе́ць

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гребець — ВЕСЛЯ́Р (той, хто веслує), ГРЕБЕ́ЦЬ рідше; ГОНДОЛЬЄ́Р (на гондолі). Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовувався човен з двома веслярами (І. Ле); Побачила (Олеся) недалеко човен з двома гребцями (О. Словник синонімів української мови
  2. гребець — Гребець, -бця м. 1) Работникъ, сгребающій сѣно. Левч. 135. Грин. ІІІ. 128, 129. Хто йде — горох скубне: гребець скубне у жменю; іде косарь і жнець, — нагарбають в кишеню. Г Арт. (О. 1861. III. 95). 2) Гребецъ, лодочникъ. Стор. ІІ. 138. ум. гребчик. Словник української мови Грінченка
  3. гребець — ГРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Той, хто гребе веслами. — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців (Мирний, І, 1954, 312); Гребці повинні були пропливти кілька кілометрів вниз по річці (Ів., Вел. очі, 1956, 85). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах
  4. гребець — -бця, ч. 1》 Той, хто гребе веслами. 2》 рідко. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гребець — Весляр Словник чужослів Павло Штепа
  6. гребець — Гребе́ць, гребця́; гребці́, -бці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)