грішний

Значення в інших словниках

1. грішний — (який згрішив і грішить) неправедний, заст. нечестивий, окаянний. Словник синонімів Полюги
2. грішний — (у чому) винний, провинний; ЕВ. розпусний, розпутній <зап. розпутний>, перелюбний; (намір) ГРІХОВНИЙ. Словник синонімів Караванського
3. грішний — -а, -е. 1》 Який наробив гріхів (у 1 знач.). || у знач. ім., перев. мн. грішні, -них. Ті, що мають гріхи. || Виповнений гріхами (у 1 знач.). || Як постійний епітет при сл. душа, тіло, що виражає визнання власних помилок, безсилості. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. грішний — грі́шна вода́, жарт. Горілка. — Запрошую вас сьогодні на свято, сусіде.— А грішна вода буде? — питає сусід (О. Гончар). грі́шне ді́ло, заст., жарт. Що-небудь осудливе, не зовсім законне або узвичаєне. Фразеологічний словник української мови
5. грішний — ГРІ́ШНИЙ (який порушує релігійно-моральні настанови або суперечить їм), НЕПРА́ВЕДНИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, ЛУКА́ВИЙ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст.; ГРІХО́ВНИЙ заст., БОГОМЕ́РЗЬКИЙ заст. (про життя, вчинок, думку й т. ін.). Словник синонімів української мови
6. грішний — Грі́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. грішний — ГРІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який наробив гріхів (у 1 знач.). — Нехай же мати божа прощає мене, грішну, що я свойому рідному братику лихо наплакала!... Словник української мови в 11 томах