гільце

гільце́

іменник середнього роду

* Але: два, три, чотири гільця́

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гільце — -я, с., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гільце — ГІЛЬЦЕ́, я́, с., етн. Обрядове деревце українського весілля, прикрашене квітами, ягодами, колосками і т. ін. У суботу вранці молода із старшою дружкою скликала дружок і свах вити гільце (з народної творчості); Настина світлиця убрана по-весільному .. Словник української мови у 20 томах
  3. гільце — ГІЛЬЦЕ́ (весільне дерево), ГІ́ЛЛЯЧКО, ВИЛЬЦЕ́ (ВІЛЬЦЕ́). Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють, і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Словник синонімів української мови
  4. гільце — Гильце́ і гільце́, -ця́, -цю́; ги́[і́]льця, ги́[і́]лець гільце́, -ця́, -цю́; див. гильце́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гільце — ГІЛЬЦЕ́, я́, с., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. Словник української мови в 11 томах
  6. гільце — Гільце, -ця с. 1) = вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195. Словник української мови Грінченка