гільце
ГІЛЬЦЕ́ (весільне дерево), ГІ́ЛЛЯЧКО, ВИЛЬЦЕ́ (ВІЛЬЦЕ́). Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють, і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Нечуй-Левицький); — Ой час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка); Співали і звивали "вильце" — вирізали з вишні гілочку, обв'язали її червоною стьожкою (О. Іваненко); Стовбур мій (сосни) сльозою повен — Йванко з мене зробить човен, Із верха — кудряве вільце, Із гілля — весельце, Повезе кохану Ранесенько-рано (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гільце — гільце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири гільця́ Орфографічний словник української мови
- гільце — -я, с., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гільце — ГІЛЬЦЕ́, я́, с., етн. Обрядове деревце українського весілля, прикрашене квітами, ягодами, колосками і т. ін. У суботу вранці молода із старшою дружкою скликала дружок і свах вити гільце (з народної творчості); Настина світлиця убрана по-весільному .. Словник української мови у 20 томах
- гільце — Гильце́ і гільце́, -ця́, -цю́; ги́[і́]льця, ги́[і́]лець гільце́, -ця́, -цю́; див. гильце́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гільце — ГІЛЬЦЕ́, я́, с., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. Словник української мови в 11 томах
- гільце — Гільце, -ця с. 1) = вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195. Словник української мови Грінченка