1. Орфографічний словник української мови

дбайливець

дбайли́вець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дбайливець — -вця, ч. Той, хто дбає, піклується про кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дбайливець — див. бережливий Словник синонімів Вусика
  3. дбайливець — ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу). Словник синонімів української мови
  4. дбайливець — ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто дбає, піклується про кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах