1. Орфографічний словник української мови

дворяк

дворя́к

іменник чоловічого роду, істота

селянин, що працює у панському дворі

іст., розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворяк — див. дворак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дворяк — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
  3. дворяк — ДВОРЯ́К див. двора́к. Словник української мови в 11 томах
  4. дворяк — Дворяк, -ка м. = дворак. ум. дворяченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не мат. Чуб. V. 366. Словник української мови Грінченка