1. Орфографічний словник української мови

дзвеніння

дзвені́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвеніння — -я, с. Дія за знач. дзвеніти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзвеніння — Дзвені́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. дзвеніння — ДЗВЕНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзвені́ти і звуки, утворювані цією дією. Немає нічого оглушливішого, як дзвеніння розбитого скла в мертвій тиші ночей (Загреб., Європа 45, 1959, 333). Словник української мови в 11 томах
  4. дзвеніння — Дзвеніння, -ня с. Звукъ (звенящій). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, шо разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля. Левиц. Пов. 264. Словник української мови Грінченка