1. Орфографічний словник української мови

дивачка

дива́чка

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивачка — -и. Жін. до дивак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дивачка — ДИВА́ЧКА, и, ж. Жін. до дива́к. — Тільки не смійтесь з старої дивачки (Коцюб., II, 1955, 247); Мене мають за дивачку (У. Кравч., Вибр., 1958, 316). Словник української мови в 11 томах