1. Словник української мови в 11 томах

дивачка

ДИВА́ЧКА, и, ж. Жін. до дива́к.

— Тільки не смійтесь з старої дивачки (Коцюб., II, 1955, 247);

Мене мають за дивачку (У. Кравч., Вибр., 1958, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивачка — дива́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дивачка — -и. Жін. до дивак. Великий тлумачний словник сучасної мови