1. Орфографічний словник української мови

дивненький

дивне́нький

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивненький — -а, -е. Пестл. до дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дивненький — ДИВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ди́вний. — Ой ти, козаче, який ти дивненький, Чи ж ти не бачиш, що мороз біленький (Укр.. лір. пісні, 1958, 114); — Що ж сьогодні снилось тобі, любко? — Сон приснився, та дивненький дуже (Л. Укр., І, 1951, 34). Словник української мови в 11 томах
  3. дивненький — Дивний, -а, -е 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, Бог його знає. Камен. Словник української мови Грінченка