дивненький
ДИВНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ди́вний.
— Ой ти, козаче, який ти дивненький, Чи ж ти не бачиш, що мороз біленький (Укр.. лір. пісні, 1958, 114);
— Що ж сьогодні снилось тобі, любко? — Сон приснився, та дивненький дуже (Л. Укр., І, 1951, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дивненький — дивне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- дивненький — -а, -е. Пестл. до дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дивненький — Дивний, -а, -е 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, Бог його знає. Камен. Словник української мови Грінченка