1. Орфографічний словник української мови

дикунець

дикуне́ць

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикунець — -нця, ч. Зменш. до дикун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дикунець — ДИКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до дику́н. *У порівн. Малі стрибають, верещать, трублять — як малі дикунці (Вас., II, 1959, 241). Словник української мови в 11 томах