1. Орфографічний словник української мови

добродійник

доброді́йник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добродійник — -а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; прот. лиходій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. добродійник — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. добродійник — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
  4. добродійник — ДОБРОДІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій. — Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); Як всякий ханжа... Словник української мови в 11 томах