1. Словник української мови в 11 томах

добродійник

ДОБРОДІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій.

— Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50);

Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добродійник — доброді́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. добродійник — -а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; прот. лиходій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добродійник — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  4. добродійник — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови