1. Словник української мови в 11 томах

добродійний

ДОБРОДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який має на меті давати матеріальну допомогу бідним.

Міністерство внутрішніх справ затвердило статут нового добродійного товариства (Коцюб., III, 1956, 198).

2. Який приносить користь, дає добро.

Добродієм я величаю його тільки з української гречності, а зовсім не тому, щоб він уславився чимсь добродійним або хоч просто добрим (Сам., II, 1958, 356);

*Образно. Після лютої зими настала добродійна весна (Барв., Опов.., 1902, 418).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добродійний — доброді́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. добродійний — Доброчинний, мило сердницький, філантропічний, добронос ний, о. давущий <н. рука давущого>; (заклад) добродійницький, г. харитатйвний, допомо говий. Словник синонімів Караванського
  3. добродійний — -а, -е. 1》 Який має на меті давати матеріальну допомогу бідним. 2》 Який приносить користь, дає добро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. добродійний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. добродійний — КО́РИ́СНИЙ (який дає добрі наслідки, здатний приносити користь); НЕБЕЗКОРИ́СНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм. (який дає певну користь); ДО́БРИЙ, ДОБРОДІ́ЙНИЙ, БЛАГОДІ́ЙНИЙ, ДОБРОЧИ́ННИЙ, БЛАГОТВО́РНИЙ (в основі якого лежить бажання добра комусь... Словник синонімів української мови
  6. добродійний — Доброді́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. добродійний — Добродійний, -а, -е Благодѣтельный. Словник української мови Грінченка