1. Орфографічний словник української мови

добряка

добря́ка

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добряка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що добряк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. добряка — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. добряка — ДО́БРИЙ ім., ДОБРЯ́К розм., ДОБРЯ́ГА розм., ДОБРЯ́КА розм. рідше, ДО́БРА ДУША́ розм., ДРУЗЯ́КА фам., ДОБРЯЧО́К ірон., М'ЯКУ́ШКА ірон., зневажл. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, — того й наберешся (прислів'я); — Білограй добряк. Словник синонімів української мови
  4. добряка — ДОБРЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що добря́к. Її чоловік — се старий добряка, що завсіди частує чим-небудь… (Вовчок, І, 1955, 376). Словник української мови в 11 томах