1. Словник української мови в 11 томах

добряка

ДОБРЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що добря́к.

Її чоловік — се старий добряка, що завсіди частує чим-небудь… (Вовчок, І, 1955, 376).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добряка — добря́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. добряка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що добряк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добряка — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  4. добряка — ДО́БРИЙ ім., ДОБРЯ́К розм., ДОБРЯ́ГА розм., ДОБРЯ́КА розм. рідше, ДО́БРА ДУША́ розм., ДРУЗЯ́КА фам., ДОБРЯЧО́К ірон., М'ЯКУ́ШКА ірон., зневажл. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, — того й наберешся (прислів'я); — Білограй добряк. Словник синонімів української мови