1. Орфографічний словник української мови

доробало

доро́бало

іменник чоловічого або середнього роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доробало — доробло, -а, с. і ч., зневажл. Про неповоротку, незграбну, товсту людину. || Про незграбний предмет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. доробало — див. вайлуватий; Великий Словник синонімів Вусика
  3. доробало — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  4. доробало — ДОРО́БАЛО, ДОРО́БЛО, а, с. і ч., зневажл. Про неповоротку, незграбну, товсту людину. [Гаврило (дивлячись на Логвина):] Невже і цей доробало вчиться? (Кроп., III, 1959, 146); // Про незграбний предмет. Словник української мови в 11 томах