1. Словник української мови в 11 томах

доробало

ДОРО́БАЛО, ДОРО́БЛО, а, с. і ч., зневажл. Про неповоротку, незграбну, товсту людину.

[Гаврило (дивлячись на Логвина):] Невже і цей доробало вчиться? (Кроп., III, 1959, 146);

// Про незграбний предмет.

Велосипед під нею був неначе і не її, лискучий нікелем та з сіткою над колесами, англійський «Дукс», а якесь ламане доробало.. — найдешевшої марки (Смолич, Мир.., 1958. 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доробало — доро́бало іменник чоловічого або середнього роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. доробало — доробло, -а, с. і ч., зневажл. Про неповоротку, незграбну, товсту людину. || Про незграбний предмет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доробало — див. вайлуватий; Великий Словник синонімів Вусика
  4. доробало — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови