дренчати
дренча́ти
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дренчати — -чу, -чиш, недок., розм. Те саме, що деренчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дренчати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- дренчати — ДРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. Панотець давно пух і хріп, аж вікна дренчали (Свидн., Люборапькі, 1955, 11). Словник української мови в 11 томах
- дренчати — Дренчати, -чу, -чиш гл. = деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13. Словник української мови Грінченка